ФЕНОМЕН ДУХОВНОСТІ: ДУХОВНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПІДХІД

Ключові слова: дух, духовність, процес самоодухотворення особистості, особистісна духовність, соціальна духовність, ноосферна духовність

Анотація

У статті визначено людину як цілісну істоту, ієрархічну трирівневу структуру, єдність духу, душі й тіла, синтез двох начал: духовного, космічного, вічного і земного, смертного, мінливого.

Розглянуто феномени «дух», «духовність», використовуючи релігійні, педагогічні та міждисциплінарні підходи. Визначено поняття «дух» як божественне начало в людині, а «духовність» – відповідний рівень розкриття та розвитку в неї Божого Духа згідно християнського віровчення.

Охарактеризовано сутність і зміст понять «дух», «духовність» з погляду сучасної духовно-педагогічної науки (академік Г. Шевченко), яка визначає дух як животворящу силу, яка  йде від Бога, а духовність – як ціннісний стрижень особистості. Дослідниця виділяє такі вищі духовні цінності людини, як істина, добро, краса, віра, надія, любов, мудрість, наслідування, які одухотворяють особистість, наближують її життя до ідеалу.

Проаналізовано етапи самоодухотворення людини, що поєднують в собі духовне самопізнання та самовдосконалення  тілесно-фізичної, душевної і духовної складових цілісної людини.

Визначено та охарактеризовано еволюційні рівні розвитку духовності людини, які тісно взаємопов’язані і взаємообумовлюють одне одного: особистісна духовність, соціальна духовність, ноосферна (космопланетарна) духовність. Кожний наступний щабель розвитку духовності ґрунтується на попередньому, поступово еволюціонуючи із нього.

Теоретично обґрунтовано, що духовність – це визначальний чинник еволюції людини і світу, оскільки,  вдосконалюючись духовно, людина через свою інформаційно-енергетичну (духовно-душевну) складову гармонізуючим чином  впливає на зовнішній світ, сприяючи його подальшій еволюції.

Біографія автора

Т. Г. Тюріна, Національний університет «Львівська Політехніка»

Тюріна Тамара Георгіївна – доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри соціології та соціальної роботи Національного університету «Львівська Політехніка» (м. Львів, Україна). E-mail: tamaratyurina@yandex.ua

Посилання

1. Гончаренко С. Український педагогічний словник. Київ : Либідь, 1997. 376 с.
2. Ельченко В. И., Проказа А. Т. Духовно-гуманитарный потенциал естественнонаучных дисциплин. Педагогика. 2005. № 3. С. 117–122.
3. Зеньковский В. В. Проблемы воспитания в свете христианской антропологии. Москва : Изд-во Свято-Владимирского Братства, 1993. 225 с.
4. Ильин И. А. Аксиомы религиозного опыта. Москва : ТОО «Пагочь», 1993. 323 с.
5. Коджаспирова Г. М., Коджаспиров А. Ю. Педагогический словарь: для студ. высш. и сред. пед. учеб. заведений. Москва : Издательский центр «Академия», 2001. 176 с.
6. Попов Л. М. Грани духовности. Педагогика. 1996. № 1. С. 40 – 44.
7. Субетто А. И. Доктрина духовно-нравственной системы ноосферного человека и ноосферного образования. СПб. Кострома: КГУ им. Н. Некрасова, 2008. 100 с.
8. Шевченко Г. П., Бєлих О. С. Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва: монографія. Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. 256 с.
9. Шевченко Г. Духовність особистості в контексті сучасного світорозуміння. Директор школи, ліцею, гімназії. 2004. № 5. С. 4 – 9.
10. Шевченко Г. П. Проблеми духовності людини ХХІ століття. Духовність особистості у вимірах культури, виховання та освіти. Київ : Видавництво «Педагогічна думка», 2017. 210 с.
11. Філософія: терміни і поняття: навчальний енциклопедичний словник / Під ред. В. Л. Петрушенка. Львів : «Новий Світ-2000», 2020. 492с.

References
1. Goncharenko, S. (1997). Ukrayinskyi pedahohichnyi slovnyk [Ukrainian pedagogical dictionary]. Kyiv: Lybid (ukr).
2. Elchenko, V. I., & Prokaza, A. T. (2005). Duhovno-gumanitarnyi potentsial estestvenno-nauchnyh disciplіn [The spiritual and humanitarian potential of natural science disciplines]. Pedagogika, 3, 117–122 (rus).
3. Zenkovskiy, V. V. (1993). Problemy vospitaniya v svete hristianskoi antropologii [Problems of education in the light of Christian anthropology]. Moscow: Izd-vo Svyato-Vladimirskogo Bratstva (rus).
4. Ilin, I. A. (1993.) Aksiomy religioznogo opyta [Axioms of religious experience ]. Moscow: TOO Pagoch (rus).
5. Kodzhaspirova, G. M., & Kodzhaspirov, A. Yu. (2001). Pedagogicheskiy slovar: dlya stud. vyssh. i sred. ped. ucheb. zavedeniy [Pedagogical dictionary: for students of higher and secondary educational institutions]. Moscow: Izdatelskiy tsentr "Akademiya" (rus)]
6. Popov, L. M. (1996). Grani duhovnosti [Facets of spirituality]. Pedagogika, 1, 40 – 44 (rus).
7. Subetto, A. I. (2008). Doktrina duhovno-nravstvennoj sistemy noosfernogo cheloveka i noosfernogo obrazovanija [The doctrine of the spiritual and moral system of noospheric man and noospheric education]. Saint-Peterburg; Kostroma: KGU im. N. A. Nekrasova (rus).
8. Shevchenko, G. P., & Belykh, O. S. (2006). Formuvannya dukhovnoii kultury uchnivskoii molodi zasobamy mystetstva [Formation of spiritual culture of student's youth by means of art]: monografiya. Luhans`k: Vyd-vo SNU im. V. Dalya (ukr).
9. Shevchenko, G. (2004). Dukhovnist osobystosti v konteksti suchasnoho svitorozuminnya [Spirituality of the individual in the context of modern worldview]. Dyrektor shkoly, litseiu, himnazii, 5, 4–9. (ukr).
10. Shevchenko, G. P. (2017). Problemy dukhovnosti liudyny XXI stolittya [Problems of human spirituality of the XXI century]. Dukhovnist osobystosti u vymirakh kultury, vykhovannya ta osvity. Kyiv: Pedagogichna dumka (ukr).
11. Filosofiya: terminy i ponyattya: navchalnyi entsyklopedychnyi slovnyk [Philosophy: terms and concepts: educational encyclopedic dictionary] (2020). V. L. Petrushenko (Ed.). Lviv: Novyi Svit-2000 (ukr).
Опубліковано
2020-05-13