ДЕТЕРМІНІЗМ Е. ДЮРКГЕЙМА В ТЕОРІЇ ПЕДАГОГІКИ І ОСВІТИ

Ключові слова: культурно-історична теорія, освітня культура, соціально-культурне середовище, національний менталітет

Анотація

У статті аналізуються педагогічні погляди Е. Дюркгейма, що були викладені у виданні «Освіта та соціологія». Відзначається, що педагогічний детермінізм Дюркгейма – це закони розвитку суспільства, які безпосередньо визначають характер освіти, місце та роль у ньому педагогіки. Виявлено, що детермінізм Дюркгейма в теорії освіти має певні межі і визначається основними елементами діалектики, а саме: цілі освіти і культурно-історичний елемент, який містить такі складові, як історія національної педагогіки та вплив суспільства і соціального середовища. Особливий елемент теорії освіти Дюркгейма пов'язується з поняттям національного менталітету. Діалектично всі елементи та складові частини освітньої теорії Дюркгейма формують освітню культуру суспільства. Відзначено, що у Дюркгейма цілі освіти – це її сенс, а культурно-історичний елемент – це обов’язкова умова реалізації цілей; соціальне середовище не є абстрактним явищем, але є конкретно вираженим у специфіці групових соціально-культурних відносин людини особливим простором, який формує особистість і є включеним у систему освіти як компонент культурно-історичного фактору; менталітет – сфера несвідомого, визначеного попередніми етапами культурного розвитку, що й є комплексом стійкої мотивації особистісної та групової поведінки. Імплікативно, виділені елементи педагогічних ідей Дюркгейма дають привід їх поєднати і назвати «Культурно-історичною теорією освіти Е. Дюркгейма». Культурно-історичний компонент в теорії Дюркгейма у сфері освіти і педагогіки, який використовується сьогодні як методологічна основа вивчення і створення конструкції освіти в національному суспільстві, міг би сам по собі володіти ціннісними характеристиками, протидіяти руйнуванню національної свідомості і закладати основи для його збереження та безболісної адаптації. Відзначено, що ідея Дюркгейма полягає в тому, що свідомість повинна бути здатною природним чином сприймати інновацію. Інновація позитивно сприймається свідомістю і забезпечується несвідомим, при цьому обидва чинники виходять з культурно-історичних традицій. Отже, інновація – результат еволюційного природного процесу, вона не відторгається практикою і утворює в повній мірі повноцінний елемент освітньої культури суспільства.

Біографії авторів

В. В. Сізов, Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки

Сізов Віталій Валерійович – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки (м. Дніпро, Україна). E-mail: vitaliydnepr59@gmail.com

Я. А. Славська , Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки

Славська Яніна Анатоліївна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки (м. Дніпро, Україна). E-mail: yanina19771@gmail.com

О. А. Бондаренко, Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки

Бондаренко Оксана Анатоліївна – викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки (м. Дніпро, Україна). E-mail: familianamy@gmail.com

Посилання

1. Андриенко Е. В. Сравнительная педагогика. Лекция 1. Введение в сравнительную педагогику (педагогическую компаративистику). 2018. URL: https://prepod.nspu.ru/mod/page/view.php?id=23859 (дата звернення: 14.01.21).
2. Дистервег Адольф. «О природосообразности и культуросообразности в обучении» (по публикации в журнале «Народное образование». 1998. № 7. URL: http://jorigami.ru/PP_corner/Classics/Diesterweg/Diesterweg_Adolf_Nature_and_Culture.htm (дата звернення: 29.01.21)
3. Durkheim É. Éducation et Sociologie 1922. URL: https://www.researchgate.net/
publication/44826421_Education_et_Sociologie (дата звернення: 15.01.21).
4. Юнг К. Г. Архетипи і колективне несвідоме. Львів : Астролябія. 2018. 608 с.
5. Корнетов Г. Б. От первобытного воспитания к гуманистическому образованию (к 300-летию Ж.-Ж. Руссо). Историко-педагогический журнал. 2012. № 2. С. 7-11. URL: https://ntspi.ru/upload/pdf/5.%20%D0%98%D0%9F%D0%B6%D1%83%
D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB-2,%202012.pdf (дата звернення: 09.02.21).
6. Радугина О. А. Образовательная культура общества как целостный социальный феномен. Философия и общество. 2011. №1(61). C. 130-141. URL: https://www.socionauki.ru/journal/articles/131879/ (дата звернення: 09.02.21).
7. Ушинский К. Д. О народности в общественном воспитании. Педагогические сочинения: В 6 т. Т. 1/Сост. С.Ф. Егоров. Москва : Педагогика, 1990. 416 с.
8. Федулова К. А. Роль реформ Жюля Ферри в становлении французской системы образования. Молодой ученый. 2016. № 27 (131). С. 627-630. URL: https://moluch.ru/archive/131/36638/ (дата звернення: 18.02.21).
9. Хуторской А. А. Теория элементарного образования И. Г. Песталоцци. 2010. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/teoriya-elementarnogo-obrazovaniya-i-g-pestalotstsi (дата звернення: 18.02.21).
10. Sizov V. V. Principles of culture congruity and nationhood in pedagogy and processes of globalization of the present – day education. European vector of contemporary psychology, pedagogy and social sciences: the experience of Ukraine and Republic of Poland: collective monograph. Sandomierz : Izdevnieciba «Baltija Publishing», 2018. Volume 3. 476 p. Рр. 306-323.
References
1. Andrienko, E. V. (2018). Sravnitelnaya pedagogika [Comparative pedagogy]. Lektsiya 1.Vvedenie v sravnitelnuyu pedagogiku (pedagogicheskuyu komparativistiku). Retrieved from https://prepod.nspu.ru/mod/page/view.php?id=23859 (date of appeal: 14.01.21) (rus).
2. Diesterweg, A. (1998). O pryrodosoobraznosti i kulturosoobraznosti [About nature and cultural congruity in education]. Narodnoe obrazovanie, 11 (rus). Retrieved from http://jorigami.ru/PP_corner/Classics/Diesterweg/Diesterweg_Adolf_Nature_and_Culture.htm (date of appeal: 29.01.21) (rus).
3. Durkheim, É. (1922). Éducation et Sociologie [Education and sociology]. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/44826421_Education_et_Sociologie (date of appeal: 15.01.21) (french).
4. Jung, C. G. (2018). Arkhetypy i kolektyvne nesvidome [Archetypes and the collective unconscious]. Lviv: Astroliiabiia (ukr).
5. Kornetov, G. B. (2012). Ot pervobytnogo vospitaniya k humanisticheskomu obrazovaniyu [From primeval upbringing to humanistic education] (k 300-letiyu J.-J. Russeau). Istoriko-pedagogicheskiy zhurnal, 2, 7-11. Retrieved from https://ntspi.ru/upload/pdf/5.%20%D0%98%D0%9F%D0%B6%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB-2,%202012.pdf (date of appeal: 09.02.21) (rus).
6. Raduhyna, O. A. (2011). Obrazovatelnaya kultura obshchestva kak tselostnyy sotsialnyy fenomen [Educational culture of society as an integral social phenomenon]. Filosofiia i obshchestvo, 1(61), 130-141. Retrieved from https://www.socionauki.ru/journal/articles/131879/ (date of appeal: 09.02.21) (rus).
7. Ushynskyi, K. D. (1990). O narodnosti v obshchestvennom vospitanii [About public and social education]. Pedagogicheskie sochineniia, Vol. 6. Moscow: Pedagogika (rus).
8. Fedulova, K. A. (2016). Rol reform Jules Ferry v stanovlenii frantsuzskoy sistemy obrazovaniya [The role of Jules Ferry in formation of French system of education]. Molodoi uchenyi, 27 (131), 27-630. Retrieved from https://moluch.ru/archive/131/36638/ (date of appeal 18.02.21) (rus).
9. Khutorskoy, A. A. (2010). Teoriya elementarnogo obrazovaniya J. H. Pestalozzi [Theory of elementary education of J. H. Pestalozzi]. Retrieved from https://cyberleninka.ru/article/n/teoriya-elementarnogo-obrazovaniya-i-g-pestalotstsi (date of appeal: 18.02.21) (rus).
10. Sizov, V. V. (2018). Principles of culture congruity and nationhood in pedagogy and processes of globalization of the present – day education. In European vector of contemporary psychology, pedagogy and social sciences: the experience of Ukraine and Republic of Poland: collective monograph, Volume 3, 306-323. Sandomierz: Izdevnieciba "Baltija Publishing" (eng).
Опубліковано
2021-04-28